На запрошення о. Володимира Вірсти була здійснена мандрівка двох мандрівників зі Львова до Мелітополя з метою детальнішого ознайомлення мелітопольських хлопців із скаутством зокрема з практичної сторони.
В Мелітополі вже як рік та два місяці діє місія отців Греко-католицької церкви так як там є велика потреба в духовній віднові мелітопольчан та й Запорізької області зокрема. Вже за цей досить короткий період отці спромоглися зробити капличку і вже планують будувати церкву.
Було радісно дізнатися, що попри невелику кількість парафіян (парафія зростає дуже динамічно, за словами о. Володимира: «Хто до нас приходить той вже залишається при церкві») служби божі є кожного дня зранку і вечором. Також є успіхи і в покликанні до служіння Богу. Із цієї парафії вже є одне покликання попри недовге її існування. Отці захотіли, щоб молодь розвивалася при парафії дуже динамічно та водночас із Богом, тому була зроблена пропозиція Католицькому Скаутству Європи відкрити свій осередок при парафії.
Знайшли також і охочих хлопців до цієї праці. Назар Полянський та Дмитро Кузенко Ми приїхали до Мелітополя в суботу в першій ночі, нас зустрів семінарист Олег (Гуцул) таВолодимир (Вовчик). Нас відвезли до місця нашого нічлігу. Там нас зустрів о. Володимир з яким ми, щоб не втрачати час, зробили записи радіопередачі для того, щоб слухачіСкаутський "Час-Пік" мали змогу послухати про працю священників на східній Україні від першого лиця. (слухайте в 7 випуску) Наша розмова тривала аж до третьої ночі, і з великою неохотою йшли спати бо було дуже цікаво спілкуватися. Субота видалася напрочуд насиченою. Зранку після Служби Божої о. Петро дав нам благословення на нашу працю. Після ми мали спільний сніданок із Гуцулом, Вовчиком, Віталіком (Козаком), Танею та о. Петром Криницьким (о. Володимир із самого ранку поїхав на парафію за 100 км від Мелітополя).
Сніданок затягнувся майже на 2 години так як всі були зацікавлені в скаутському русі то довелося почати конференцію про скаутство. Після цього ми перейшли із хлопцями (майбутніми мандрівниками) на двір де ми вчилися скаутських технік. Також розказали хлопцям про методику виховання скаутів, вовченят, горобчиків і детальніше розказали про різні служіння що можуть мати мандрівники. Опісля нас повели на екскурсію містом. Що було дивним взнати що в 2007 році місто Мелітополь було визнано містом в якому знаходиться найбільше різних національностей які там проживають. Виявилося досить охайним містом із гарними парковими зонами. В третій годині ми мали презентаційну зустріч із дітьми на якій було одинадцятеро дітей. Спочатку ми розказали їм про скаутство і як в ньому весело і корисно бути.
Опісля, щоб багато не говорити ми провели для них збірку. Де вони вивчили декілька ігор, вивчили як в'язати триногу, дізналися скаутські закони і також наприкінці Олег провів для них духовні розважання на тему «Хто такий Бог». Направду був здивований із відповідей дітей, наскільки вони були глибокі. Після ми всі разом пішли на вечірню Службу. Вечір в нас можна сказати був як в колі сім’ї, наскільки здружилися і водночас тепло до нас ставилися, що почувалися як дома. Що нас приємно вразило підчас всього дня, що зі всіма із ким ми спілкувалися були дуже веселі та життєрадісні, як справжні скаути. Це думаю їм допомагає розказувати та показувати всім людям, що є там, що Бог це насамперед Любов та радість. Хоч як цього не хотілося але нам в 12 ночі довелося сідати в поїзд і вертатися до Львова. Ми хоть були змучені, але дух наш радувався так як ми знайшли в побратимів які є спраглі нести служіння для того, щоб наша молодь і не тільки розвивалася в хорошому дусі. Сподіваємося, що в найближчому часі мелітопольські скаути стануть прикладом для багатьох осередків.
Чувайте! Дмитро Кузенко та Назар Полянський
Немає коментарів:
Дописати коментар